Єдиної «таблиці аліментів» не існує: розмір аліментів на дитину суд визначає індивідуально, але в межах чітких правил. З 1 січня 2026 року аліменти на одну дитину до 6 років не можуть бути меншими за 1 408,50 грн на місяць, а на дитину від 6 до 18 років — меншими за 1 756 грн. Верхня межа — 10 прожиткових мінімумів: 28 170 і 35 120 грн відповідно. Усе, що між цими цифрами, залежить від доходу платника, потреб дитини та інших обставин справи. Розповідаємо, як це працює на практиці.
Що каже закон: стаття 182 Сімейного кодексу
Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений у статті 180 Сімейного кодексу України. Якщо батьки не домовилися про розмір аліментів, його визначає суд за статтею 182 СК. Суд бере до уваги:
- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність в платника інших дітей і непрацездатних членів сім’ї, яких він утримує;
- інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Саме тому двоє платників з однаковою зарплатою можуть сплачувати різні суми: наприклад, в одного є ще одна дитина на утриманні, а в іншого немає.
Частка від доходу чи тверда грошова сума
Аліменти присуджуються в одній із двох форм. Перша — частка від заробітку (доходу) платника. У судовій практиці за орієнтир беруть 1/4 доходу на одну дитину, 1/3 — на двох, 1/2 — на трьох і більше дітей, проте суд може відступити від цих орієнтирів в один чи інший бік, якщо цього вимагають обставини. Частка нараховується на дохід після сплати податків.
Друга форма — тверда грошова сума (ст. 184 СК). Її застосовують, коли дохід нерегулярний або мінливий, коли частину доходу платник отримує в натуральній формі, коли офіційного доходу немає взагалі або коли визначення частки є неможливим чи не відповідає інтересам дитини. Тверда сума підлягає індексації й не може бути меншою за законодавчий мінімум.
Мінімум і максимум аліментів у 2026 році
Нижня й верхня межі прив’язані до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З 1 січня 2026 року він становить 2 817 грн для дітей до 6 років і 3 512 грн для дітей від 6 до 18 років.
| Вік дитини | Прожитковий мінімум | Мінімум аліментів (50%) | Максимум (10 прожиткових мінімумів) |
|---|---|---|---|
| до 6 років | 2 817 грн | 1 408,50 грн | 28 170 грн |
| від 6 до 18 років | 3 512 грн | 1 756 грн | 35 120 грн |
Оскільки межі залежать від прожиткового мінімуму, вони змінюються разом із ним. Закон про Державний бюджет на 2026 рік передбачає поетапне підвищення прожиткового мінімуму, зокрема з 1 грудня 2026 року, тому перед поданням заяви варто уточнити актуальні цифри.
Як це виглядає на прикладах
Приклад 1. Офіційна зарплата. Нарахована зарплата платника — 40 000 грн. Після сплати ПДФО (18%) і військового збору (5%) залишається приблизно 30 800 грн. Аліменти на одну дитину у розмірі 1/4 становитимуть близько 7 700 грн на місяць. Це більше за мінімум і значно менше за максимум, тому суд, найімовірніше, присудить саме частку від доходу.
Приклад 2. Двоє дітей. Дохід платника після податків — 30 000 грн. Аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 становитимуть 10 000 грн на місяць, зазвичай порівну — по 5 000 грн на кожну дитину.
Приклад 3. Неофіційний заробіток. Платник не має офіційного доходу або приховує його. Частку розрахувати немає з чого, тому суд може призначити тверду грошову суму, орієнтуючись на потреби дитини та можливості платника, але не меншу за законодавчий мінімум (для дитини 6–18 років — 1 756 грн). Якщо дитині потрібні додаткові витрати, наприклад на репетиторів, секції чи лікування, їх можна довести документально й просити більшу суму.
Що суд вважає доходом платника
Не лише офіційну зарплату. До уваги беруться премії та надбавки, доходи від підприємницької діяльності, оренди, дивіденди, пенсія та інші регулярні надходження. Підтвердженням слугують довідки з податкової та Пенсійного фонду, виписки з рахунків, відомості про майно. Якщо платник працює за мінімальною зарплатою, але очевидно живе значно краще, збираємо докази реального рівня життя і просимо суд визначити аліменти у твердій сумі.
Для військовослужбовців аліменти розраховують із грошового забезпечення, тому у справах таких платників важливо звірити, які саме виплати входять до бази стягнення, і перевірити правильність розрахунку виконавчої служби.
Додаткові витрати понад аліменти
Окрім аліментів, той із батьків, з ким живе дитина, може вимагати від другого участі в додаткових витратах, спричинених особливими обставинами: хворобою, інвалідністю, лікуванням, розвитком здібностей дитини (ст. 185 СК). Такі вимоги заявляються окремо, тож варто зберігати чеки, договори, рекомендації лікарів.
З якого моменту нараховуються аліменти
Аліменти присуджуються з дня подання позову або заяви про видачу судового наказу (ст. 191 СК), тому зволікання коштує дитині грошей. За минулий час суд може стягнути їх лише за умови, що позивач вживав заходів для отримання аліментів, але не міг їх одержати через ухилення платника, і не більше ніж за три роки.
Чи можна змінити розмір аліментів пізніше
Так. За статтею 192 СК суд може збільшити або зменшити розмір аліментів, якщо змінився матеріальний чи сімейний стан сторін або їх стан здоров’я. Типові підстави — втрата роботи чи суттєве зниження доходу, народження іншої дитини, хвороба дитини, зростання її потреб. Платник не має права самостійно зменшити суму: це можна зробити лише за рішенням суду або за новою письмовою домовленістю.
Чи можна домовитися без суду
Так. Батьки можуть укласти нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів (ст. 189 СК) і визначити розмір та порядок виплат самостійно. Головна умова — договір не повинен погіршувати становище дитини. Якщо домовленість порушується, нотаріальний договір дає змогу швидше перейти до примусового виконання.
Що ми можемо зробити для вас
Розрахуємо орієнтовний розмір аліментів, допоможемо зібрати докази доходу платника та витрат на дитину, оберемо процедуру — судовий наказ чи позов, підготуємо документи й представимо інтереси в суді. Працюємо як із тими, хто стягує аліменти, так і з тими, хто хоче їх переглянути чи зменшити. Детальніше про послугу — на сторінці «Стягнення та перегляд розміру аліментів». Якщо паралельно вирішується питання розлучення, прочитайте, скільки часу займає розлучення в суді.
Стаття має інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації. Суми наведено станом на жовтень 2026 року.
Читайте також
Потрібна консультація щодо аліментів? Залиште заявку на безкоштовну консультацію
За наявності спільної згоди подружжя без дітей розлучення можливе вже на першому судовому засіданні — тобто фактично за 1-2 місяці. А от за наявності спору про дітей чи майно розгляд справи може тривати від кількох місяців до року і довше. Різниця настільки велика саме тому, що закон передбачає різні процедури залежно від того, чи є згода між подружжям і чи є неповнолітні діти.
Коли можна обійтися без суду, а коли розлучення — лише через суд
Якщо у подружжя немає спільних неповнолітніх дітей і обоє згодні розірвати шлюб, найшвидший шлях — заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), без звернення до суду. Це питання днів, а не місяців.
Звернення до суду стає обов’язковим у трьох випадках: якщо є спільні неповнолітні діти, якщо один із подружжя не згоден на розлучення, або якщо один із подружжя ухиляється від розірвання шлюбу через РАЦС (наприклад, не з’являється, хоча згоден по суті). Саме ці випадки і визначають, скільки реально триватиме процес.
Найшвидший варіант: спільна заява подружжя
Якщо є діти, але подружжя домовилося і має нотаріально посвідчений договір про те, з ким проживатимуть діти, як буде забезпечено їхнє утримання та спілкування з другим з батьків, — заява подається спільно (ст. 109 Сімейного кодексу України). Це найлегша категорія судових справ про розлучення: суду не потрібно з’ясовувати спірні обставини, тому в багатьох випадках справу вирішують уже на першому засіданні.
Реалістичний строк у такому сценарії — приблизно 1-2 місяці від подання заяви до суду до набрання рішенням законної сили.
Якщо один із подружжя не згоден або ухиляється
Коли заяву подає лише один із подружжя (ст. 110 СК України), а другий заперечує проти розлучення або просто не з’являється в суд, справа розглядається довше. Суд має право надати подружжю строк для примирення — до трьох місяців, а в окремих випадках до шести місяців (ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України). Часто цей строк скорочують за клопотанням сторін, якщо обоє наполягають на швидкому розгляді.
До цього додається час на належне повідомлення відповідача про судове засідання: якщо адреса невідома, змінена, або людина свідомо уникає отримання повісток, засідання переносять, і процес може розтягнутися на кілька місяців лише через процедуру вручення документів.
Орієнтовний строк у такому сценарії — від 3 до 6-8 місяців, залежно від того, наскільки активно відповідач бере участь у процесі.
Коли є спір про дітей або майно
Найдовший сценарій — коли одночасно з розірванням шлюбу вирішуються питання про те, з ким проживатимуть діти, порядок спілкування з ними, стягнення аліментів чи поділ спільного майна подружжя. Тут до строків самого розлучення додається:
- залучення органу опіки та піклування, якщо є спір про місце проживання дитини
- опитування дитини в суді, якщо їй виповнилося 10 років і більше
- призначення експертиз (наприклад, оціночної — при поділі майна)
- окремий комплект доказів і додаткові судові засідання для кожного зі спірних питань
У такій ситуації розгляд справи в суді першої інстанції реально займає від 4-6 місяців до року, а якщо рішення оскаржується в апеляції — ще довше.
Коли шлюб вважається розірваним
Важливий нюанс, який часто не враховують: шлюб припиняється не в день ухвалення судового рішення, а в день набрання ним законної сили (ст. 114 СК України). Рішення суду набирає законної сили, якщо його не оскаржено протягом місяця з дня складення повного тексту (ст. 354 ЦПК України). Тобто навіть у найпростішій справі до “паперового” завершення процесу варто додавати ще місяць очікування, поки рішення стане остаточним.
Що додатково впливає на реальні строки
- завантаженість конкретного суду та графік суддів
- судові канікули та відпустки
- участь у справі військовослужбовця — можуть знадобитися особливі способи повідомлення про засідання чи участь у режимі відеоконференції
- перебування одного з подружжя за кордоном — процес має свою специфіку в частині вручення документів і представництва інтересів
- зловживання процесуальними правами: неодноразові клопотання про відкладення, неявка без поважних причин
Які документи знадобляться
- паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків
- свідоцтво про шлюб
- свідоцтва про народження дітей (якщо є)
- нотаріально посвідчений договір про дітей — якщо подається спільна заява
- квитанція про сплату судового збору
- позовна заява або спільна заява, складена відповідно до вимог ЦПК України
Що ми можемо зробити для вас
Ми оцінюємо вашу ситуацію і одразу говоримо чесно, на який реальний строк варто розраховувати — без завищених обіцянок “розлучення за тиждень”. Готуємо заяву чи позов, договір про дітей за потреби, супроводжуємо на всіх судових засіданнях і слідкуємо, щоб справу не затягували штучно. Якщо один з подружжя військовослужбовець або перебуває за кордоном, враховуємо ці особливості одразу під час підготовки документів.
Читайте також
Потрібна консультація щодо розлучення? Залиште заявку на безкоштовну консультацію
Питання «чи можна розлучитися, якщо чоловік або дружина зараз за кордоном» стало одним із найпоширеніших за останні роки — мільйони українських родин опинилися розділеними війною: хтось виїхав з дітьми, хтось залишився в Україні, хтось служить. Відповідь однозначна: так, розлучитися можна, навіть якщо один з подружжя перебуває за кордоном. Питання лише в тому, яким шляхом це зробити — і саме тут найчастіше виникає плутанина.
Два шляхи розлучення — ДРАЦС або суд
Закон передбачає два принципово різні порядки розірвання шлюбу, і від того, який підходить у вашій ситуації, залежить і швидкість, і складність процесу.
Через ДРАЦС (спрощений порядок) — можливо лише за одночасного виконання двох умов: у подружжя немає спільних неповнолітніх дітей, і обидва згодні на розлучення.
Через суд — обов’язково, якщо є хоча б одна з умов: є спільні неповнолітні діти, один з подружжя не погоджується на розлучення, місце перебування другого з подружжя невідоме, або є спірні питання щодо майна чи дітей.
Як розлучитися через ДРАЦС, якщо один з подружжя за кордоном
Якщо дітей немає і обидві сторони згодні, це найшвидший варіант. Той з подружжя, хто перебуває за кордоном, засвідчує свою частину спільної заяви в нотаріуса за місцем перебування (або в консульській установі України). Засвідчений документ передається чи надсилається другому з подружжя, який подає його разом зі своєю частиною заяви до ДРАЦС в Україні. Державна реєстрація розірвання шлюбу відбувається через місяць після подання заяви — цей строк дає можливість будь-кому з подружжя відкликати заяву, якщо він передумає.
Є ще один варіант для тих, хто постійно живе за кордоном: розлучення можна оформити безпосередньо через консульство України, якщо обоє з подружжя — громадяни України, немає спільних неповнолітніх дітей, є взаємна згода, і хоча б один з подружжя постійно проживає за кордоном. У такому разі консул реєструє розірвання шлюбу за правилами реєстрації актів цивільного стану, і їхати в Україну взагалі не потрібно.
Коли розлучитися можна тільки через суд
Якщо хоча б одна з умов для спрощеного порядку не виконується, шлях лише один — судовий. Найчастіше це трапляється, коли:
- у подружжя є спільні неповнолітні діти (навіть за повної взаємної згоди на розлучення — ДРАЦС такі справи не розглядає);
- другий з подружжя не погоджується на розлучення або взагалі не виходить на зв’язок;
- місце перебування чоловіка чи дружини за кордоном невідоме;
- є спір щодо розподілу майна, визначення місця проживання дитини чи аліментів.
Який суд розглядатиме справу, якщо відповідач за кордоном
За загальним правилом позов подається до суду за місцем проживання відповідача (другого з подружжя). Але це правило створює очевидну проблему, коли ця людина живе за кордоном, — тому Цивільний процесуальний кодекс передбачає винятки.
Стаття 28 ЦПК України дозволяє подати позов за зареєстрованим місцем проживання самого позивача, якщо на його утриманні перебувають малолітні або неповнолітні діти, або якщо він за станом здоров’я чи з інших поважних причин не може виїхати до місця проживання відповідача. Подружжя також може домовитися і обрати суд за місцем проживання будь-кого з них.
Якщо ж місце перебування відповідача за кордоном невідоме, позов подається за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання в Україні. Це правило особливо актуальне, коли зв’язок із другим з подружжя втрачено.
Чи потрібно особисто приїжджати в Україну
Ні. Особиста присутність у суді не обов’язкова:
- документи можна подати поштою або через систему «Електронний суд»;
- інтереси в суді може представляти адвокат за довіреністю, засвідченою нотаріально (за кордоном — у місцевого нотаріуса чи консула, з подальшим апостилюванням або консульською легалізацією);
- за рішенням суду учасник може взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції, перебуваючи фізично за кордоном.
Які документи знадобляться
- позовна заява (або спільна заява для ДРАЦС);
- свідоцтво про шлюб;
- копії паспортів обох з подружжя;
- свідоцтва про народження спільних дітей (якщо є);
- документи, що підтверджують місце проживання дитини;
- квитанція про сплату судового збору;
- довіреність на адвоката, якщо справу веде представник.
Документи, оформлені за кордоном, потрібно легалізувати — апостилем (для більшості країн) або через консульську легалізацію, а також перекласти українською з нотаріальним засвідченням перекладу.
Типова ситуація
Дружина з дітьми виїхала за кордон після початку повномасштабного вторгнення, чоловік залишився в Україні або служить у Збройних силах. Обоє згодні розлучитися, але через наявність спільних неповнолітніх дітей ДРАЦС оформити розлучення не може — потрібен суд. Позов подає той з подружжя, хто фактично утримує дітей, за своїм зареєстрованим місцем проживання. Другий з подружжя може не заперечувати проти позову письмово або доручити ведення справи адвокату за довіреністю — і тоді жодній зі сторін не обов’язково особисто бути присутньою в засіданні.
Якщо чоловік — військовослужбовець
Перебування чоловіка на військовій службі не є перешкодою для розлучення і не зупиняє автоматично розгляд справи. Суди продовжують розглядати сімейні спори під час дії воєнного стану, а для військовослужбовця, який не може залишити частину, передбачена можливість участі в засіданні дистанційно або через представника за довіреністю.
Якщо ваша ситуація складніша — є спір щодо дітей, майна чи місце перебування другого з подружжя невідоме, — детальніше про те, з якими ще сімейними питаннями ми допомагаємо, на сторінці Сімейне право.
Матеріал має ознайомчий характер і не замінює індивідуальної консультації. Кожна справа про розірвання шлюбу має власні обставини, тому перед зверненням до суду чи ДРАЦС радимо проконсультуватися з адвокатом.
Читайте також
Потрібна консультація щодо розлучення? Залиште заявку на безкоштовну консультацію
Сповіщення від ТЦК про те, що військовослужбовець – у статусі «зниклий безвісти», юридично не означає «помер». Це формальний військовий статус, який сам по собі не відкриває сім’ї доступу ні до одноразової грошової допомоги, ні до пенсії у зв’язку з втратою годувальника, ні до спадщини. Поки немає або офіційного підтвердження загибелі від військової частини, або рішення суду про оголошення особи померлою – родина юридично залишається у стані очікування, яким би тяжким воно не було.
Чому військова частина не завжди оформлює смерть
У теорії, коли загибель бійця підтверджена, частина складає документи, і сім’я отримує офіційне свідоцтво про смерть без звернення до суду. На практиці ж, особливо в районах активних бойових дій, тіло не завжди вдається евакуювати, а формальне службове розслідування розтягується на місяці або не завершується взагалі – частині часто просто не до цього під час бойових дій. У результаті родина залишається із сповіщенням «зниклий безвісти» на невизначений термін, хоча непрямі докази – свідчення побратимів, обставини бою – вже давно вказують на загибель.
Коли суд може оголосити зниклого безвісти військового померлим
Для таких випадків закон передбачає скорочений порядок – частина 2 статті 46 Цивільного кодексу України дозволяє оголосити людину, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, померлою, не чекаючи загальних трьох років відсутності відомостей про неї. Верховний Суд уточнив цю норму: мінімальний строк, який має минути, – шість місяців, і рахувати його потрібно від дати завершення активних бойових дій у місці, де людина, ймовірно, загинула (або від дати самої події – обстрілу, підриву тощо), а не від дати деокупації території чи завершення війни загалом. Тобто чекати два-три роки не потрібно – якщо з моменту трагічної події минуло щонайменше пів року і є докази, що вказують на загибель, звертатися до суду вже можна.
Які докази приймає суд
Оскільки офіційного підтвердження смерті немає, головну роль відіграють непрямі докази. Суди враховують акт службового розслідування командування (навіть якщо він не містить прямого висновку про загибель, сам факт тривалої відсутності бійця та обставини його зникнення мають значення), письмові чи усні свідчення побратимів про обставини бою, документи про факт бойового зіткнення у відповідній місцевості та терміни, а також будь-яку офіційну переписку з військовою частиною щодо розшуку. Що повніший пакет доказів – то менше в суду підстав сумніватися і затягувати розгляд.
Алгоритм дій
- Офіційно витребувати у військової частини матеріали службового розслідування щодо обставин зникнення – без цього документа суд, як правило, відмовляє у відкритті провадження або зупиняє розгляд.
- Зібрати додаткові докази: письмові свідчення побратимів, довідки про бойові дії в районі зникнення за відповідний період.
- Подати до суду за місцем проживання заявника заяву про оголошення фізичної особи померлою в порядку окремого провадження (статті 305–309 Цивільного процесуального кодексу України).
- Пройти судовий розгляд – суд досліджує подані докази і за їх достатності ухвалює рішення про оголошення особи померлою із зазначенням дати смерті.
- Зареєструвати смерть у ДРАЦС на підставі рішення суду – після цього стає можливим оформлення всіх подальших виплат і спадкових прав.
Заявники у справах про оголошення особи померлою у зв’язку з воєнними діями звільнені від сплати судового збору – це прямо передбачено законом. Варто також реалістично оцінювати строки: якщо доказова база неповна, суд може призначити кілька засідань і додатково запитувати документи, тож розгляд здатен зайняти від кількох місяців до року – адвокат на цьому етапі допомагає зібрати достатній пакет доказів одразу, щоб не розтягувати процес.
Типова ситуація
Дружина військового зі сповіщення ТЦК знала лише, що чоловік – у статусі «зниклий безвісти». Зі слів побратимів їй було відомо про його загибель, проте частина не могла оформити це офіційно через активні бойові дії в районі. Через півтора року адвокати компанії спершу витребували матеріали службового розслідування у військовій частині, а потім звернулися до суду в порядку окремого провадження – суд задовольнив заяву і оголосив чоловіка померлим, що відкрило дружині шлях до ОГД, пенсії у зв’язку з втратою годувальника та оформлення спадщини.
Що дає рішення суду
Після набрання рішенням законної сили і реєстрації смерті в ДРАЦС родина отримує доступ до одноразової грошової допомоги (ОГД), пенсії у зв’язку з втратою годувальника, а також може відкрити спадкову справу. Варто врахувати одну особливість: законодавство встановлює п’ятирічне обмеження на продаж нерухомого майна, отриманого в спадщину після оголошення особи померлою – це додаткова гарантія на випадок, якщо людина повернеться живою.
Чи обов’язково чекати рішення суду, якщо частина зрештою підтвердить смерть
Ні. Якщо в процесі розгляду справи (або ще до звернення до суду) військова частина оформить офіційне підтвердження загибелі, звернення до суду за оголошенням померлим стає непотрібним – смерть реєструється на підставі цього документа напряму. Судовий порядок застосовується саме тоді, коли офіційного підтвердження немає і найближчим часом не передбачається.
Що робити, якщо частина не видає матеріали службового розслідування
Це поширена практична проблема. У такому разі адвокат готує офіційний адвокатський запит, а в разі ігнорування – звертається зі скаргою до вищого командування або до суду з клопотанням про витребування доказів безпосередньо судом. Суд має повноваження самостійно запитати ці матеріали у військової частини, якщо заявник доведе, що не зміг отримати їх самостійно.
Питання оголошення особи померлою – частина ширшої практики у сімейному праві: зміна сімейного стану, права на спадщину, соціальні виплати. Детальніше про те, з якими ще питаннями сімейного права ми допомагаємо, – на сторінці Сімейне право.
Матеріал має ознайомчий характер і не замінює індивідуальної консультації. Кожна справа про оголошення особи померлою має власні обставини і доказову базу, тому перед зверненням до суду варто проконсультуватися з адвокатом.