Звільнення з військової служби

Звільнення з військової служби відбувається виключно на підставах, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Нижче — повний перелік законних підстав, порядок подання рапорту та відповідь на питання, яке хвилює більшість військовослужбовців: чи існує загальна демобілізація за строком служби.

Законні підстави для звільнення з військової служби

Стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає вичерпний перелік підстав для звільнення. Якщо підстава документально підтверджена, командування не має права відмовити на власний розсуд — це підтвердив Верховний Суд у постанові у справі № 140/8768/23, зазначивши, що відповідна норма закону містить імперативний припис, а не право командира діяти за власним розсудом.

За станом здоров’я. Підставою є висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про непридатність до військової служби. Якщо ВЛК визнає військовослужбовця тимчасово непридатним, повторний огляд призначають через 6–12 місяців. Документи на звільнення за цією підставою командування зобов’язане оформити і подати одразу після отримання висновку ВЛК, без додаткових зволікань.

За віком. Звільнення відбувається при досягненні граничного віку перебування на службі. У мирний час це, залежно від звання, від 45 до 60 років; в умовах особливого періоду граничний вік для більшості категорій підвищено — рядовий і офіцерський склад можуть залишатися на службі до 60 років, вищі офіцери — до 65. Окремо від граничного віку перебування на службі варто відрізняти вік мобілізаційного обов’язку — за загальним правилом мобілізації підлягають чоловіки віком до 60 років.

За сімейними обставинами (частина 12 статті 26). Це найбільша й практично найважливіша група підстав. До неї належать:

вагітність військовослужбовиці;
необхідність догляду за дитиною до 3 років;
самостійне виховання дитини до 18 років за відсутності другого з батьків;
виховання трьох і більше дітей віком до 18 років;
усиновлення дитини, встановлення опіки чи піклування, статус прийомного батька/матері;
виховання дитини з інвалідністю або утримання повнолітньої дитини з інвалідністю I–II групи;
постійний догляд за дружиною/чоловіком, батьками або іншим членом сім’ї з інвалідністю I–II групи, тяжким захворюванням чи недієздатністю — за умови документального підтвердження висновком лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді та відсутності інших осіб, які можуть цей догляд забезпечити;
загибель або визнання безвісти зниклим одного з подружжя, батьків або рідного (неповнорідного) брата чи сестри під час безпосередньої участі в бойових діях.

Ключова умова для «сімейних» підстав — реальна відсутність інших родичів, які могли б узяти на себе догляд. Саме на цьому найчастіше «спотикаються» рапорти: командування відмовляє, посилаючись на формальну наявність інших дорослих членів сім’ї, навіть якщо фактично вони не можуть здійснювати догляд (перебувають за кордоном, самі мають інвалідність, служать тощо). Це доведеться підтверджувати окремо.

У зв’язку із засудженням. Військовослужбовця звільняють у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду, якщо призначене покарання виключає можливість подальшого проходження служби (позбавлення чи обмеження волі).

Чи існує загальна демобілізація за строком служби

Загального законодавчо закріпленого права на автоматичне звільнення після певного строку служби (24, 36 місяців тощо) в Україні наразі немає. Свого часу законопроєкти пропонували закріпити демобілізацію через фіксовану кількість місяців служби, проте ці норми були вилучені з остаточних редакцій — Головне командування наполягло, що питання демобілізації і ротації має регулюватися окремим законом.

Міноборони неодноразово заявляло про підготовку поетапного звільнення військовослужбовців із найбільшою вислугою — насамперед тих, хто перебуває на службі найдовше і тривалий час був безпосередньо на передовій. Водночас офіційних універсальних критеріїв («хто саме і коли») станом на сьогодні ще не затверджено — територіальні центри комплектування прямо зазначають, що єдиного строку служби, після якого настає автоматичне право на звільнення, поки не існує.

Поки такого закону немає, розраховувати можна лише на підстави статті 26 — стан здоров’я, сімейні обставини, вік. Якщо ситуація дозволяє підготувати рапорт за однією з цих підстав уже зараз, доцільніше діяти на підставі чинного закону, ніж очікувати на гіпотетичну загальну демобілізацію.

Порядок подання рапорту на звільнення

Підготовка рапорту. Рапорт подається на ім’я командира військової частини з обов’язковим посиланням на конкретний пункт і частину статті 26, на підставі якої запитується звільнення. Загальні формулювання без посилання на норму — одна з найчастіших причин відмови чи затягування розгляду.
Пакет документів. До рапорту додаються всі документи, що підтверджують підставу: свідоцтва про народження дітей, висновок ВЛК або лікарсько-консультативної комісії, документи про встановлення інвалідності, свідоцтво про смерть чи документ про визнання особи безвісти зниклою, довідки про відсутність інших родичів, здатних забезпечити догляд, тощо.
Розгляд командуванням. Спеціального скороченого строку розгляду рапорту закон не встановлює: за загальним правилом діловодства у Збройних Силах документи без окремо визначеного строку розглядають протягом 30 днів з дня реєстрації в частині. Для звільнення за станом здоров’я документи оформлюють невідкладно після отримання висновку ВЛК.
Видання наказу та виключення зі списків частини. Після погодження рапорту видається наказ про звільнення, після чого військовослужбовець здає майно, проходить розрахунок у фінансовій службі та виключається зі списків особового складу частини.
Оскарження відмови. Якщо командування відмовляє за наявності законних підстав або ігнорує рапорт, відмову можна оскаржити до адміністративного суду. Судова практика (зокрема постанова Верховного Суду у справі № 140/8768/23) на боці військовослужбовця: за наявності документально підтвердженої підстави звільнення командир зобов’язаний його звільнити, а не вирішувати це на власний розсуд.

Типові помилки, які призводять до відмови

рапорт подається без посилання на конкретний пункт статті 26, через що командування трактує його як звичайне прохання, а не юридично оформлену вимогу;
пакет документів неповний або підготовлений із запізненням — наприклад, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в догляді відсутній або оформлений заднім числом;
військовослужбовець не фіксує факт подання рапорту (немає підпису про реєстрацію, копії на руках) і потім не може довести сам факт звернення;
на відмову командування не подається письмова скарга чи позов, а ситуація «зависає» на невизначений строк;
особа розраховує на гіпотетичну загальну демобілізацію замість того, щоб скористатися наявними законними підставами вже зараз.

Що ми можемо зробити для вас

Ми супроводжуємо військовослужбовців і їхні родини на всіх етапах звільнення зі служби: аналізуємо ситуацію та підбираємо правильну підставу за статтею 26, готуємо рапорт і пакет підтвердних документів, взаємодіємо з командуванням, а в разі відмови — представляємо інтереси в адміністративному суді.

Корисні матеріали

Потрібна консультація з питання звільнення зі служби? Залиште заявку на безкоштовну консультацію

Звільнення за станом здоров’я безпосередньо пов’язане з висновком ВЛК про непридатність до служби — детальніше в матеріалі «Військово-лікарська комісія (ВЛК)». Більше матеріалів на теми військового права — у розділі блогу.